Не відає вона...

Вже й віхола не свище,

І вітерець, крильми,

Розвіяв попелище,

Тривалої зими.

Весна приспіла вчасно,

І діла їй нема,

Що на землі, злощасна,

Й кривава йде війна.

Що кривда, топить правду,

В глибокім морі сліз.

Що десь, тяжка кувалда,

Руйнує все під скіс.

І чом земля вся зрита,

Й обпечена до тла...

Чом кровію полита?

Не відає вона...

Свої закони в неї,

Й своя природня суть.

Збира Весна трофеї,

Що пахнуть та цвітуть.

Дощем всю землю вмиє,

Благий її намір!

І дасть всім нам надію,

На споконвічний Мир!