Не відмити

Світить сонце прямо в очі,

Як і навесні.

Знов коротший день від ночі,

Й – вибухи гучні.

Знову голі всі дерева,

Знов нема птахів –

Знов лютує руське стерво –

Зносяться дахи,

Знову душі відлітають –

Знають, хто куди…

Зимно-зимно в небокраї

Злості та біди.

Мовчки, мовчки суне людство,

Хто іще живий, -

В невідоме, в безрозсудство,

В божий буревій.

Так, немов би всі – солдати,

Й інших – не бува…

Погляд – пострілом гармати,

Кулями – слова.

Не відмити вже ніколи

Місяці війни

Ані з тіла, ані з чола,

Ані від весни.