Не вихваляй чужу дочку

Не вихваляй чужу дочку,

бо я — жива, не тінь у домі.

Я теж із глини, і з вогню,

і з маминого серця — в комі.

Я не чужа. Я — твій корінь,

твій запах ранку, твій тривог.

Я не прошу медалей, мамо, —

лише щоб бачила мій крок.

Бо кожне слово, мов камінь,

лягає в душу — і росте.

А я ж така, як ти колись:

люблю, терплю і все святе.