“Не вимовлю ні слова Помовчу”

Не вимовлю ні слова. Помовчу.

А дощ іде. А вітер хилить клени.

На серці так бентежно — до плачу.

Присядь, кохана, ближче біля мене.

Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить,

Як шелестить, кипить травнева злива?

Увесь наш вік — одна жагуча мить,

Я б так хотів, щоб ти була щаслива!

Нехай не ятрять прикрощі душі,

Нехай квітує щирість поміж нами…

Присядь. Послухай. Шелестять дощі

Про те, чого не вимовиш словами.