“Не возводять ні мости, ні вежі”

Не возводять ні мости, ні вежі

псальмопівчі. Як тобі меж ними?

Доторкає до волосся вечір

язиком вологим і незримим.

Дівчинко, це прорізи цвітуть.

З меду квітка витече в долоню.

Для Рахилі кожна ніч холоне

і по грудях розтікає грудь.

А для тебе що я принесу?

Дим рапавий? Мічене кадило?

Я тобі віддамся, як людина.

Пристрітом жертовним поласуй.

Визволь з домовини цих квартир

марґінальні пестощі. А далі?

Ґралі слів. Сумні салонні кралі.

Голуб на бантині. Не пусти…