«Не забудь, не забудь»

Не забудь, не забудь

Юних днів, днів весни, –

Путь життя, темну путь

Проясняють вони.

Злотих снів, тихих втіх,

Щирих сліз і любви,

Чистих поривів всіх

Не встидайсь, не губи!

Бо минуть – далі труд

В самоті і глуші,

Мозолі наростуть

На руках і душі.

Лиш хто любить, терпить,

В кім кров живо кипить,

В кім надія ще лік,

Кого бій ще манить,

Людське горе смутить,

А добро веселить, –

Той цілий чоловік.

Тож сли всю життя путь

Чоловіком цілим

Не прийдесь тобі буть –

Будь хоч хвилечку ним.

А в поганії дні,

Болотянії дні,

Як надія пройде

І погасне чуттє,

Як з великих доріг

Любві, бою за всіх

На вузькі та круті

Ти зійдеш манівці,

Зсушить серце жура,

Сколять ноги терни, –

О, тоді май життя

Вдячно ти спом’яни!

О, тоді ясні сни

Оживлять твою путь…

Юних днів, днів весни

Не забудь, не забудь!

10 іюня 1882