Не залікує подорожник серця рани

Не залікує подорожник серця рани

І не латає шрами взимку теплий чай

Не зацвітуть на холоді в саду тюльпани

Та все ж ми вірим в казку зазвичай

Не процідити через біль душевні муки

І не позбавитись тих опіків в житті

Що спричинили всі ті біди і розлуки

Отак печемось в денному бутті

Морозні дні впадають тихо в ночі

Життя біжить, проходить юність літ

А ми живем, живемо поки бачать очі

А як помрем, більш не побачим світ!