“Не згадаю гадки”

Не згадаю гадки,

Не змислю я мислі!..

Як чорнії хмари,

Чорні думи звисли!

Порадь, мати, що діяти,

Ой чи жити, чи вмирати?

Порадь, моя мати!

Розпукає серце,

Каменіють груди.

Скажи, моя нене,

Що зо мною буде.

Кажуть люди: “В світі чари;

В світі люди, не татари —

Не будеш без пари!”

Ой світе мій, світе!

Лушпина оріха!

Де твої розкоші

Та де твоя втіха?

Нудно в тобі, як в неволі,

Тілько мука, тілько болі,

Ні волі, ні долі!

І ви, мої люди,

Люди — не татари,

Чи хоч раз ви руку

Сироті подали?

Кому горе — горе й буде,

Другим жалю не прибуде,

Люди ж мої, люди!

Наоколо глянеш —

Та й каменем станеш,

А на себе глянеш, —

Як билина, в’янеш.

Лист за листом опадає,

Рік за роком упливає,

Назад не вертає!

Не згадаю гадки,

Не змислю я мислі,

Як чорнії хмари,

Чорні думи звисли.

Порадь, мати, що діяти:

Ой чи жити, чи вмирати?

Порадь, моя мати!