Не згадуй про мене Не смій
Не згадуй про мене. Не смій…
Не дай мені знову відчути
той втрачений рай – ти не мій,
чужий, але ще не забутий.
Не згадуй, бо досі болить,
на серці і так одні лати.
Чому так буває: лиш мить,
коли так хотілось назавжди?
Чим далі- черствіє душа
і часто німіють долоні,
здається, кругом мерзлота,
і сльози занадто солоні.
Свій відчай стиснувши в кулак –
я губи кусаю до крові.
Не так я хотіла… Не так.
Та вже розподілено ролі.
Життєва стрімка карусель
несе нас в нестримнім потоці,
коли ж ми втрачаєм людей-
нестерпно нам в лівому боці.
Не згадуй про мене. Облиш.
Я б також, якби моя воля…
Чому ж ти так довго болиш?
Недоля моя ти…Недоля…
автор: