Не журися, моя рідна нене

Не журися, моя рідна нене,

Що так швидко промайнули дні.

Ти дивилась лагідно на мене,

А я мчалась вдалині, як уві сні.

​Зарано вбрала білу я фату,

В чужу сім'ю пішла, немов лелека.

Пізнала побут, справжню повноту

Тих слів твоїх, що чулися здалека.

​Тепер я мама. В мене дітки теж.

І тільки зараз серцем зрозуміла:

Твоя любов не мала жодних меж,

А я ж того раніше не цінила.

​Пробач, що доля занесла в світи,

Що рідко дзвоню, хоч і пам’ятаю.

Між нами — кілометри і мости,

Та я до тебе думкою літаю.

​Пробач за все: за тишу, за роки,

За кожну зморшку, що в очах засіла.

Ти пригорни мене хоч через сни,

Моя матусю, пташко моя біла.

​Я вас люблю. Сильніше, ніж колись.

І хоч між нами відстані безкраї,

Ти тільки, мамо, Богу помолись,

Бо я твій голос в серці зберігаю.

І я за вас молюся кожну ніч

Прошу у Бог,для вас ,добру долю

І ще прошу вам довгих літ земних

Щоб ,як найдовше ви були зі мною