Не знаю ще як довго проживу

Не знаю ще як довго проживу.

Яка весна остання я не знаю.

В останнім сні сміюся наяву,

Востаннє я й ненавиджу й кохаю.

Востаннє Сонце вкаже шлях на мить,

Пролляє Місяць стежку на хвилину,

Хоча би трохи з серця біль візьміть,

Зі мною розділіть хоча б краплину.

Від того болю спокою нема.

Встромляє, крає, рве, кровить, скрегоче.

Вночі і вдень і дибки і сторчма,

Мої молитви чути Бог не хоче !

У натовпі пустельником бреду,

Несу свій Хрест тому хто все прощає,

В рай попаду чи в пеклі пропаду ?

Біль тільки зустріч з Богом обіцяє.

Востаннє споглядаю світ людей,

Цю каменярню пристрастей без краю,

- Бувайте ... - стиха видихну з грудей.

- Як бачу Вас - так і запам'ятаю ...

21.04.2016