небо замовчує...

небо замовчує

качиний крик застряглий

в задовгій рурці лебединої шиї

коли та вигнулася вісімкою

коли на шальку одного крила

падав дощ а інше — сухе без води —

втримувало рівновагу разом з

баластом важкого дзьобу

який не давав потонути у небесах

і перами які відстовбурчувались і

знов ховались наче ножі у піхви

і хтось нарікав — на кий щек нам

випав ізнов не лебідь а злебідь

що летячи поволі розмотує

прив’язану до лапки лебідку обрію —

ще одним тягучим річним кільцем

навколо неба невирію

26.06.23