НЕБО

За вікном розплакалося небо.

Стало якось враз не по собі.

Може, десь за лісом чи за степом

хтось поліг в запеклій боротьбі.

Б’ється серце полохливим птахом,

ніби хоче вирватись з грудей.

Може, десь за річкою, за ставом

небо потемніло від смертей.

Так тривожно, мов мороз по тілу

пробігає з жахом у ці дні.

Справді, десь батьки осиротіли,

втративши дитину на війні.

Плаче день безрадісно до мене.

Небо стало сіре у журбі.

Може, щось у тому є знаменне –

Справжні очі в неба – голубі.