недостатньо.

Все навколо плавиться і пливе

Розповзається кольоровими плямами

Коли ти тримаєш в руках цю гітару, перебираючи незрозумілі акорди

Весь сенс збирається в одній кімнаті, звук розриває простір

Тепер все що бачать очі це волосся

Довгі пальці, нігті покриті блискучим чорним

Ти виглядаєш як темрява

Найглибша темрява, здатна затягнути так далеко що вийти буде неможливо

Реальність настільки розмита й затерта

Тут недостатньо бути сміливим

Незрозумілого через жахливе світло кольору очі піднімаються

Я дуже добре знаю якого вони кольору

Вони біжать по десятках очей і на моїх залишаються

Шукаючи жертву для темряви, готова, тут, зовсім поряд

В тисячний раз затягуючи мої чорні пусті очі в цей зелений вибух, змушуючи мене плавитись разом з кімнатою

Ти дивишся десять секунд…дивишся вже пів хвилини

Ти знов переможець, ти застала мене за втратою

Втратою розуму, розуміння часових та формальних меж

Але знаєш, чому я здаюсь?

Ти в цьому просторі теж

Ти полюєш тільки на мої безсилі очі

Запалюєш їх своїм божевільно зеленим

Простір вже не потрібен

Струм небезпечно шалений

Мовчання та розуміння

Розри’в у світах не проблема