Недосяжне слово (190)

Лише скажи…

І я почну курити,

лиш твоє слово,

й кину назавжди.

Лише скажи…

і перестану жити,

лиш твоє слово,

в голові завжди.

І ніби пульт працює лиш твій голос,

підкорює мене, героя в латах.

Серед пітьми, побачив я твій космос,

та зупиню свій шлях в зіркових ґратах.

Твій сміх для мене - найцінніша плата,

а посмішка твоя, мов цілий сад.

Милуюсь я тобой, чекаю ката,

який позбавить днів, що не пройти назад.

Лише скажи…

Навчуся я літати,

лиш твоє слово,

і впаду униз.

Лише скажи…

у натовпі шукати,

лиш твоє слово -

недосяжний приз..