Недосяжний сонця промінь

Ніколи я не бачив цю красу,

Що засліпила - мов світанок у росу.

Як сонця промінь - тепла, недосяжна,

Така далека, й водночас — така важна.

Ти не сказала й слова, не зирнула -

А в серці раптом щось нове припало.

Я бачив - посмішка твоя жива

Наснагу дала: йти, творити, співать слова.

Дай но хвильку. Ні, не йди, постій.

Хоч не моя ти, хоч і не станеш - стій.

Хоч не була ніколи - все одно

Дай ще раз глянуть. Хай то буде хоч з вікна.