недрукований заповіт

іншим разом я вивчуся числа складати

й забуду, як складаються літери,

тож під століття тягайте друковані дати

недрукованих моїх заповітів.

я не прохатиму більше ні віршів, ні квітів,

як антитезу чужих пістолетів,

бо прочитають про мене в підручниках діти,

не згадавши помежи поетів.

моєю пристрастю будуть нетлінні секрети,

коли віддамся для загадок неба:

чим більше я наступаю до надр планети,

тим більше я відступаю від себе.

моїм дослідним буде без вибору тéпло,

я таємно напишу колискову,

заспівайте для нас, я прохаю, хто-небудь:

я піду завершальним акордом.

не розказуйте їм про моменти покори

і про внутрішню схильність до віри.

в мене будуть свої океани та зорі —

заклопотаний крихітний вирій.

мікроскопічне життя буде знати про біди,

а вони — лиш про біди прогресу,

іншим разом я вивчуся правильно жити

і вб’ю коханку свою-поетесу.