Нехай уже не нам — солодкі ягоди

By Юрій Андрухович

Нехай уже не нам — солодкі ягоди

й вода з ключа, шовкова і правічна,

і дві легкі долоні, спраглі злагоди

в тремкому палі, мов на вітрі свічка,

нехай уже не нам — ліхтарна вулиця

з нічним кафе, підсвіченим і теплим,

і все, що продається та купується,—

нехай уже не нам, а ми потерпим,

спокуси обійдемо, ніби торжища,

де на вагу оздоб — тіла мосяжні,

де радощі, немов цупкі полотнища,

купецтво переміряло на сажні,

ранкові небеса й луги незаймані,

і хліб, що голубам на площі кришим,

і надписи, полишені на камені,

нехай уже не нам — нехай мудрішим…

А все ж і нам принаймні мить дарована,

але така блаженна і тонка:

ця ніч на нас накинута покровами,

і ти течеш до мене, як ріка.