Неінтегрована

Чи легко покидати країну, де крім сім’ї

Ніхто тебе не знає?

Це легко ніколи не чекати, що там,

Там десь тебе згадають

Не привʼязаним бути до людей -

Значить нитки рідні не марати

Буду свої, цілі по землі нести

І тільки через океани перекидати

Нове гніздо з ними легше вити

З непотрепаними, нерваними нитками

Але рано чи пізно голка вдавить

У шкіру, до горла, й до без тями

Немає чого до рани прикласти

Проте і рани самої вже як немає

Зі мною самотня одинокість

Їй лише відкрий повіки -

Пробʼється та однобокість

І заплачуть всередині діти