Нема мені місця на сім світі

Нема мені місця на сім світі

Навіть на своїй рідній землі.

Голі, босі, як прокляті діти,

Не в країні — а в вічній імлі.

Я сиджу в рідній хаті, в кімнаті,

Ніби в'язень у темній тюрмі.

Коли вийду звідсіль я — не знати,

І скоріше, напевне, що ні.

А колись я був вільний, без хати,

Й працював, й натирав мозолі.

І не знав я, що певне, тюрма та

Зачаїлась лишень в голові.