Немає слова

By Володимир Поводир

Немає слова

Written 2023-12-31

Немає мови та немає слова, і нудить все що навкруги,

І молоді, на скотобійні, ллють щодня цистерни крові…

Для того, щоб сказав хтось:

Дивіться, тут усі! Ми не втекли!

Але чи варто бути тут? Сидіть в кварталі урядовім.

Ділити транші, не маленькі ж бо вони…

Й попри здоровий глузд розбудувать «вєлікіє дарогі»

Куди ще гроші діти, під час війни…

Навіщо воякам давать БК, шоломи, бронежилети, плитоноски закупать,

Аби в парламенті були усі здорові, І сивій жіночці були готові,

Вручить значок зі словом - вітаємо, бо ви тєпєрь гєроя мать…

Чи треба тим відважним хлопакам допомогти,

Хто віддає себе, за матір, наречену, діти,

Він мусив вмерти, але мав бажання жити,

Кому як вам, вже нікуди втекти…

Кому як вам, вже нічого робити…

Розпалене багаття і ворота вже відкриті,

Вам на пательні як на троні воссідать…

Проститься вам брехня, народ дурний і добрий,

Господь то може приголубить ще не раз...

Але загляньте в очі матері, як у безодню,

В очах дружин, дітей надії вогник вже загас,

Там вже нема життя й благословіння,

В них всі прокляття світу старанно зібрані,

І до пори вони, царьки, чекають саме вас!


"Поетична збірка 2023"