немов каміння...

немов каміння

вплетене в коси джерелець

так лиця — усіх своїх —

вплітаються в зоровий нерв

наносячись звідти де чорні ниточки

вздовж і впоперек перепливають

раптово розморгане око

чаїнками в молочному морі склери

які проступають наче контури літер

на зворотному боці аркуша — лиш на світло —

і я — ніби ота крихка самотинна гора

що ніяк не ладна вдячно вимовити ім’я птаха

осілого на порослих жерепом схилах —

марно силуюся обернути світло на мову

щоб перелічити нею вголос

усіх своїх

14.07.23