НЕМОВ РУБІНИ І БУРШТИНИ

Кружляло листячко, кружляло,

Лунала му́зика вітрі́в,

Що ляже ки́лимом – вже знало,

Музи́ка з скрипкою присів.

А листя грати все благало,

Щоби додолу не летіть,

Його від гі́лля відірвало…

На нім хотіло тріпотіть.

Та впасти листю доведе́ться,

І це його остання мить,

Чаклуня осінь лиш сміє́ться,

А в зо́лоті листку не жить.

Немов рубіни і буршти́ни,

Додолу падають листки,

Краса осінньої картини,

Такі казкові килимки́.

Осіння казка скрізь відчулась,

Й кружляння листя, наче рій,

Його так осінь доторкну́лась,

І це одна з її заті́й.

То ж листя падало додолу,

Й піднятись більше не могло,

Та й впало осені з подо́лу,

Й на землю ки́лимом лягло.

12.11.2021 р.

© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021

Свидетельство о публикации №121111206193