Немовля

На баржу навантажу всі болі і печалі –

І потягну по морю від берега подалі.

В глибини скину їх і швом тугим зашию.

Я знаю: лиш водою страждання я розмию.

Я попрошу у вітру нагнати чорні хмари,

А ще, щоб хвилі хвилю страшенно лоскотали.

А потім воєдино щоб злився плач і сміх,

І визирнуло сонечко із-під моїх повік.

Щоб появився спокій й хвилини Благодаті,

Й спустилася веселка з душі води набрати.

На берег я вернулась в колисці із тепла,

Як ніжне і щасливе, й безгрішне немовля.

***