Неможливість, або як гине зима

Неможливість зникає у прірві...

Затремтіла гітарна струна.

Закриваються очі і вірно

Відчуваєш, як гине зима.

Як ховається сніг у тумані,

Як біжать по асфальту струмки,

Як рудіють подекуди плями

На оголеній, сірій землі.

Відчуваєш, як мужні дерева,

Ледь хитаючи мокрим гіллям,

Направляють всю сутність до неба,

Вони знають - вже скоро весна.

Так, на вулиці бридко і блідо,

Все вологе, забруднене, тьмяне,

Що поробиш, так завжди в час зміни, -

Дочекаємось - сонце засяє!

Неможливість з’явитися прагне,

"Але нащо?" - питаю її.

Хай гітара не справжня - уявна,

Але музика грає в душі...

20-21 лютого 2010