Ненавиджу тебе. І все ж люблю.

Ненавиджу тебе. І все ж люблю.

Сама не знаю за що і навіщо

То мабуть карма, збіг чи дежавю

Або розплата з мій дар найвищій.

Мовчать вуста, не ллються з них пісні,

Всі дні однаково розламані, розбиті

І неважливо, що у тій весні

Розквітли вишні під дощем умиті.

Все незабутнє, свіже як рубці

Від батога в березовому тілі

Палає твій цілунок на щоці,

Мов пелюстки троянди облетілі.