Ненавиджу. 2#9

Я ненавиджу жити як є,

пуститись в біга,

ламати знедолені, білії руки.

За білою, чорная смуга -

чорніє так,

так от просто, від скуки…

Ненавиджу день за день,

і ніч за ніч

- напроліт, спрагою, стомлені муки…

Моя ненавість - це мій моноліт,

моє підґрунтя,

як у психічно-хворого в голові звуки.

Ненавиджу бути собою,

і не бути теж

ненавиджу, всіх за собою вести.

Куди ти сам ідеш?

Знаєш чи ні?

Розбитий у туманах об морські береги.

Ненавиджу не мати справ,

коли є час,

ненавиджу пунктуальність своїх ворогів.

Коли всім стає не до нас,

ще ненавиджу зиму,

і не тільки із-за лютих і білих снігів.

Ненавиджу мати право на шанс,

останній шанс,

а також не лишати за собою слідів.

Отримувати довіри аванс,

я і є декаданс,

посаджених в клітку диких птахів…

Я ненавиджу жити як є,

пуститись в біга,

ламати знедолені, білії руки.

До речі кажучі, вірші

пишу я теж так,

так просто од скуки…

Artist: V. Volegov „Monica Bassi”