Неокласицизм

Коли вже вуста твої стали ромбами,

І в коробки «Брілло» спакували повітря пронизане

Духом часу в якому відбилось тривогами

Двадцяте століття на руїнах античності та класицизму.

Я,

Приміряю часом маску навмисного варвара

В середмісті культур, в поетичному парку юності –

Там, де стоять, призабуті скульптури в патині

Між лавами, ночами, тінями в травах загублені.

Я

Танцюю свій танець і тільки тому, що дозволено

Глумитись над місяцем, сміятись у парку і падати

І бути між стінами міста і в стінах оголеним

Хамом. Блукати в історії десь між її п’єдесталами.

Заходитись сміхом,

І вдавано, вдавано плакати.

13.03.2023