«Непереглядною юрбою»

Непереглядною юрбою

Ідуть за днями дні мої,

Так страшно одностайні всі,

Як олов’яні хмари ті,

Що звільна линуть надо мною.

Без діл, з закутими руками,

Без мислей деревію я,

Минає молодість моя,

Мов чиста річка степова

Безслідно гине між пісками.

Гинь, гинь, хоч жити ще не вспів,

І слід загине за тобою,

Розслизнеться, мов сніг весною, –

Лиш в серці тиск важкого болю –

Єдиний слід минувших днів.

14 марта 1880