“Неправда, що деспот засліпить поета”

Неправда, що деспот засліпить поета,

й поета, який прикривав

криваву стіну, як барвиста верета,

бо в того поета у грудях трепета –

він душу чужу вколисав.

Невже не посмів ну хоч раз, ненароком

у день зазирнути живий,

почути прокляття за маршовим кроком?

Продажний поет може бути пророком

лише у вітчизні своїй.