Непроханий гість

Непроханий гість ти в моєму житті!..

Як вітер влетів у прочинені двері,

Порушив мій спокій і тишу мою,

Сполохавши струни завмерлі.

Ти вірвався пекучим теплом,

Ароматом весняних конвалій,

І нестримним потоком дощів,

Заховавши відлуння реалій.

І фіалковим медом лугів,

Яблуневим солодким медом…

Ти поїв мої спраглі вуста

Під блакитним бездонним небом.

Барвінкові духмяні слова

І багряні солодкі ночі…

Досі сняться мені чарівні

Голубі василькові очі.

Цілував мої руки бліді

І тендітні тремтячі плечі,

І буяли та квітли сади,

І кохали серця молодечі,

І горіли бажанням зорі,

Шелестіли доспілі жита,

І гукало поле безмежне,

Холодила ноги роса…

Пестило сонце, жовтувате сонце

Непрохане щастя моє…

Ти ввірвався у зболене серце,

Загубивши в пориві своє…