нерозсудливість дзвонів

дощ чи то сніг, чи то місяць в зимових снах -

срібною тінню стріне летючий морок -

тихо розкидає сіті з пістрявих шворок

слово забувши сказати, аж ось війна

і нерозсудливість дзвонів, де кличуть в бій

очі сліпих, що рятують глухих від болю,

де й сам як примара стаєш, підхопивши зброю

один на один у борні на землі своїй ,

щоби завмерти в страху над всесвітнім злом,

яке начищає шрапнеллю чужої скрижалі

сон твій зимовий від Сонця й життя подалі

аби притрусити назавжди хрустким піском