Нервовий пасажир

Пасажир лягає спати й каже провідниці:

— Збудіть мене на станції Глибокі Криниці.

В мене нерви не в порядку, так ви пам’ятайте.

Як вставати не захочу, за ноги стягайте.

Якщо буду відбиватись, навіть в зуби двину,

То візьміть ви на підмогу якогось мужчину,

Тягніть мене до виходу і випхніть у спину.

Я, як сильно розісплюся, — в мене не всі дома…

Не забудьте, що полиця моя — тридцять сьома.

Прокинувся пасажир той, як стало світати.

— Де, — гукає, — провідниця? Де, бісова мати?

Чому мене не збудила? Не зна свого діла?

Як почула провідниця — мало не зомліла.

— Це ж ми, — каже, — на станції Глибокі Криниці

Стягли гуртом чоловіка з іншої полиці.

Він пручався, відбивався, за східці чіплявся.

До самого семафора за поїздом гнався.