“Несіть богам дари! Прозорий мед несіть”

Несіть богам дари! Прозорий мед несіть,

Що пахне гречкою і теплими дощами,

І золотий ячмінь, і втіху верховіть —

Достиглі яблука, де рожевіють плями.

І виноград міцний кладіть на темну мідь,

На простий жертвеник між вічними дубами,

Де постать Зевсова біліючи стоїть

В блакиті творчості, блаженної нестями.

І короп золотий в глибинах чистих вод,

І пари голубів, покірних Афродіті,

І звір із темних нір, і соколи з висот,

І молоді уста, жагою піврозкриті, —

Усе нагадує: і ранньої пори,

І вдень, і ввечері богам несіть дари.

1920-1921