Несказане

     «Світали ночі, вечоріли дні,

      Не раз хитнула доля терезами,

      Слова як сонце сходили в мені,

      Несказане лишилось несказанним»

                    Ліна Костенко «Несказане лишилось несказанним»

Що тут поробиш? Наче навпаки

Весь світ сприймався так моєю головою.

Співали солов’ями навкруги шпаки.

Я залишилася одна. Бажала: двоє.

І в чом твоя провина? Не виню!

Такий нам вирок, а суддя той – доля.

Не вистачило трошечки вогню.

Покинула тебе, залишившись з тобою.

03.09.2019 р. від Р.Х.

P.S. Picture from the Internet