Нескорена

Де в гербі тризуб вогнем палає,

А жовто-блакитний стяг вітри колишуть,

Де дух козацький в серцях не згасає,

І пісні волі над степами линуть.

Земля свята, полита кров’ю предків,

Що за свободу в битвах полягли.

І нині чути їхні заповіти,

У шелесті пшениць, що в полі зацвіли.

Край шляху верба схилила віти,

Сплітаючи печаль і тиху силу.

А кетяги калини, ніжні й свіжі,

Збирають разом всю родину

Ідуть дівчата, врода чарівна,

З косами довгими , як ночі осінні.

В очах карих – глибина бездонна,

А личко біле, ніжне та невинне.

Орли степові, воїни нескорені,

З мечем і словом правду боронять.

Їх сила духу віками перевірена,

І мужність їхню вороги не злонять.

Чорнозем родючий, як символ багатства,

І небо чисте, кольору надій.

Народ співучий, сповнений завзяття,

Крізь бурі й грози йде до світлих мрій.

Нехай тризуб, як символ незламності,

Над кожним домом гордо майорить.

Нехай живе в серцях любов і гідність,

І сила духу нашу землю боронить.

Бо в єдності народу – міць держави,

В повазі до історії – її душа.

І мужність тих, хто в бій іде без страху,

На віки вічні славу принесе.