Несумірність

— Пальцятко, пучечко, мізинок, —

як ніжність висловить мені? —

Три слова — трієчко мачинок,

а ніжність вся, як мед на дні.

Всі вигуки, слова та знаки

для мови стали затісні,

рот повен слів — головка маку —

слова сплітаються в пісні.

Перехиляюсь з літа в холод,

щоб видихать на чистий лід

і бджіл клубок, і меду солод,

і повен голос на весь світ:

— Кровинко, серденько, сльозино,

надіє, марнице моя!!! —

Мій клич, як нитка в намистині,

в’язавсь вустами по краях.

Та чи пройняв, прошивсь крізь вуха,

чи вдаривсь в кістку і засох?

Я викричавсь… тепер лиш дмухав,

щоб маки розпалить на двох.

І скалочка роси, чи скельце,

чи кришка криги зайнялась

і, мов шротина, прямо в серце

ввігналась, глибоко вп’ялась.

І скрикнув я: — Ти, моя муко!

Жарино в горлі! Ніж в зубах! —

І не вмістити всю розпуку

в тісних, як зашморги, словах…

***