Нетлінний день прийшов до твого дому

Нетлінний день прийшов до твого дому

і сонячне проміння стукає в вікно

мороз злізатиме зі свого трону

і сум посиплеться як доміно.

Із сонця крига трісне й полетить,

а промені їх в воду перетворять

дійде від променів тепло до наших тіл,

морозу доступитись не дозволять.

Зелений килим встелиться асфальтом

і сяде на щоку метелик

я підійду до тебе, зроблю сальто

і він впаде у винний келих.

І де би ти не була, ти мене почуєш,

метелик оживе із рук твоїх чудових,

ти обернешся, а мене вже не відчуєш,

бо випурхнув у хвіртку мрій казкових.

Ти десь у мене в голові літаєш,

ти недосяжний ідеал,

і ти мене ввісні торкаєш

за весь чуттєвий матеріал.

Ну не приходь до мене більше,

не поставай як образ для вірша!

Я прошу, тільки будь щаслива

і відпусти мене із-під вінця.