Невчасна осінь… Хоче дощ іти...

Невчасна осінь… Хоче дощ іти,

Пташиним жалем стукати у двері,

Холодний вітер ріжуть проводи

І захід п’є свою «криваву Мері».

Десь у полях гудуть іще жнива.

Там небагато. Скоро сніп в'язати.

Про щось сумне згадала голова

(і нащо їй таке дурне заняття?)

Та… хай собі сумує й час краде,

І застеляє виднокруг хмаринням,

Невчасна осінь все одно буде,

Із срібним у волоссі павутинням.