Невиліковно хворію тобою

Невиліковно хворію тобою

І мареннями стали твої силуети...

Ти увірвалась у серце такою ж порою

Коли кохання словами постали поети

А ти не така — лікуєш й не вбиваєш

Хоч і в змозі забрати ліки із вуст

Я кохаю тебе та наскільки не знаєш

проте сказати як сильно не вистачить рук

Продовжуй й про зупинитись не думай

Жити у грудях — найцінніше тепло

Лиш під хвилею тиші на хвилинку послухай

Як все хвилювання спустилось на дно

Якщо ти наркотик, то я успішно залежний

Бо у світі немає без тебе життя

Нехай і не зовсім такий протилежний

Та поглинаєш мене наче погасла зоря...