НЕВМИРУЩА

Красивішої мови нема,

Україна й вона – нероздільні,

Та для когось вони – це пітьма́,

Небажання для когось суцільні.

Тая мова вкраїнська одна,

Ще з колиски вона нам знайома,

І висока за неї ціна,

Та від неї у ко́гось оско́ма.

Нею линуть по світу пісні́,

І писав нею геній Шевченко,

Вона ворогу сниться вві сні,

І в степу́ нею віє вітре́нко.

Солов’їна одна лиш така,

Але го́вори різні усюди.

Мелодійна вона і дзвінка́,

Та й віки вже живе й жити бу́де.

Та яким би наш го́вір не був,

Й діалекти які б не вживали,

Аби мову ніхто не забув,

Все життя щоб її шанували.

Щоб не сміли її розтоптать,

Та й щоб знищити міці не мали,

Бо за неї прийшлося вмирать,

І за неї на каторгу слали.

12.03.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021