Незабудка, незабудька

Ми зустрілись вчасно, вже палало літо

І були в блакиті небо та квітки,

Я кажу спасибі: в радощі сповита

Навкруги планета, вечір говіркий.

Співами милуюсь, ніжністю твоєю

Я подумав, потай, мабудь назавжди,

Незабудка краще, як ім'я, всією

Суттю, та красою млості зна меди.

Незабудка, незабудка іноді спливає хутко

Як хвилина у любові, більше року трунку знає нас...

Незабудка, незабудка в казці я живу де прудко,

Сповива жага хист хтиво, незабудка, - дзеркало окрас.

Доля так нам випала, - зве розлука крила

Де ім'я дівоче вмить незнане, - враз...

Та лишається мені зустрічати мила

Зоряні ті ночи, завше, зве екстаз.

Я стою, хвилюючись, - всеж чекаю мрію:

Телефон твій десь мені друзі відзнайшли.

Набираю номер: "Незабудка!" - млію

Все життя навчався я звати цвіт з імли.