Незламна

Насію квітів на своїй печалі,

Включу Шопена, а потім Моцарта ще далі.

Й зависну в цій красі, щоб відродитись,

Незламною й цікавою, щоб далі залишитись.

В житті не тліти, а вогнем треба горіти,

Яскравим полум’ям до неба аж летіти.

Добро робити всім і навкруги,

Не дивлячись чи друзі це чи вороги.

Любити сильно й любимою ще бути,

З гірських глибин і сили й міці зачерпнути.

Світити сонцем ще і падати дощем.

І дякувати Бога за любовний щем.

***