НЕЗВИЧАЙНІ КВІТИ

Казкові квіти на камінні

Творив мороз їх ці́лу ніч,

Він мав великеє терпіння,

І не зімкнув на хвильку віч.

Красу зумів таку створити,

Талантом вміння володіть,

Бажання квіти посадити,

Як посадив – сказав: «Ростіть».

Вони росли і розквітали,

Ставали пишними усі,

Мов на параді танцювали,

Та не вмивалися в росі.

Та й чародій на них дивився,

Радів за те, що він створив.

Де ж чарів він таких навчився?

Красу таку для нас відкрив.

Він довго буде поряд з ними,

Пелю́стки буде поправля́ть,

Та хоч вони не є живими,

Зате зумів нас здивувать.

Така краса в казках буває,

А ми побачили ось тут.

Життя у кожну з них вдихає,

Та люди квітів цих не рвуть.

Тому що квіти незвичайні,

Хоч виглядають, мов живі,

До того ж бо такі ося́йні,

Немов красуні польові.

13.11.2021 р.

© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021

Свидетельство о публикации №121111304173