“Ні до кого і слова в ці дні не кажу”

в перекладі Марти Тарнавської

Анна Ахматова

По неделе ни слова ни с кем не скажу…

* * *

Ні до кого і слова в ці дні не кажу,

Біля моря самотня сиджу,

І так любо, що бризки солоні морські,

Як і сльози мої, гіркі.

Весни й зими пройшли, та мені лиш одна

Залишилась у згадці весна.

Вже теплішали ночі, вже сніг розтавав,

Я до місяця вийшла у двір.

Раптом хтось незнайомий мене запитав

В тиші сосон, під небом зір:

“Чи ти та, за якою шукаю від літ,

Чи ти та, що у юності дні,

Наче мила сестра веселила мій світ?”

Я сказала незнаному: “Ні!”

Та як блиск піднебесний його осіяв,

Руки мусіла я простягти,

І він перстень таємний мені дарував,

Від любові щоб оберегти.

Він назвав ті прикмети, що будуть там,

Де зустрітися знов треба нам:

Море, кругла затока, високий маяк,

А над все найважніший — полин…

Як життя почалося, хай скінчиться так.

Я сказала, що знаю: амінь!

***