"Ні, не буде нас у домі..." /з Б.Пастернака/

Ні, не буде нас у домі,

В синіх присмерках один

День зимовий, крізь долоні

Мчить в ілюзію гардин.

Так, до стелі, по портьєрі,

Промайне тремтлива тінь...

В тишу, відчинивши двері,

В рай святий зійди, прилинь.

З'явишся з дверей містерій,

В білому, без всяких примх…

— В чомусь, справді, з тих матерій,

Сніг чаруючий застиг.

Знову інею малюнки

Крутять сойм бажань в мені..

Лихо тихо за лаштунки

Відлетить, як уві сні.

Вивчу, як колись, донині,

Не пробачене ім'я..,

Хіть.., вікно по хрестовині,

Стисне смутком навмання.

Тільки білих цяток пір’я

В щирий плине оберіг;

Сяють білі сніг, сузір’я..,

Окрім снігу хтивий сніг.