Ні, не кажи лиш про любов свою

Любов, як сонце, радість світанкову…

Любов… — емоцій спів, наш Хрест, Христос…

— Дарує Бог… Живе в нас знову й знову…

— Мрій слово краще, щастя дива стос.

Любов, смілива, боязко., все ж кличе;

З загадками, повірити, з буття,

Красива, юна, є що осінь — віче…

Утрати множить, щастя почуття,

Не поділяючи зрад, в щохвилинні;

Несе свій хрест любов, як світ проста,

Хоча й порочна в атомів велінні…

Бува брудна, чарівна., як вуста,

Зі знаком «плюс» і знаком «мінус» долі;

Віщує серце незрівняний трунок;

Всякчас, знайома, незбагненність, ролі,

Дарує їй мрій вічність, вірш — цілунок.

Ні, не кажи лиш, про любов свою,

Немає слів таких; — є воля неба,

Плекає близькості гріхи… — люблю.,

Всі таємниці аду, — раю треба…