Ні перші, ні останні ролі грати

Ні перші, ні останні ролі грати

Не хочу ні у снах, ні наяву.

Замкнув себе за ребра, мов за грати, —

І так тепер живу.

На те, що нині діється довкола,

Ув’язнений поете, не зважай.

В собі самому обробляю поле —

Та чи зберу врожай?

Вигойдую в душі високе небо —

Ранкову синь далекого Дніпра.

Хай чужина живе сама для себе —

Не для мого пера.

Роки неволі — мов слизькі химери,

Зрадливі хвилі в морі неживім.

Чи допливу на протилежний берег,

І що там є на нім?

Недобрим гомоном болючу душу крає

Обкрадених ночей волога каламуть.

Не забувай про мене, рідний краю.

Кохана, не забудь.

А там чи перші ролі, чи останні —

Не цим болію в снах і наяву.

Десь випаду росою на світанні —

І в травах оживу.

І мріяти не кину в вирі, в русі

Як про найвище, про святе добро,

Щоб та росинка, в котрій оселюся,

Вернулася в Дніпро.

30.01.1978