Ні, ти що, я ж не поет

Ні, ти що,

я ж не поет

лише граюсь зі словами

і формую з них

куплети,

подаровані зірками,

димом сповнені рядочки,

переплітаються в турботі

все купаються думками

й застрягають десь у ноті

Годі!

Знаєш ти, я не поет!

не спішу шукати зорі,

дим розвіється тепер

й вигоратиме на сонці

так палатимуть рядки,

зникнуть з світу, не з'явившись

не почуєш, не заснеш,

взнаєш пісню?

не дивившись.