“Ні жінки, ні хати тієї нема”

Ні жінки, ні хати тієї нема,

Старі лиш валяються капці,

Та вітер зі степу несе у лиман

Осіннє насіння акацій.

Та згорблена стежка в глухій кропиві

Показує небо по зорях,

Самі доглядаються груші криві,

Промерзлі калюжі прозорять.

Порипує думу присохлу свою

Потріскана корба кринична,

Та зиркає в двір з дерези-повію

Сім’я молоденька лисича.

Із ферми несуть корови на рогах

Бідони й цистерни молочні,

І пісню про жінку в дощах і снігах

Співають коров’ячі очі.

1981